***

Вечір п'ятниці Львів.Ще видно, але вже присмерк і будівлі іншого кольору.Ще не увімкнули підсвітку на Оперному, Бернардинів і Домініканів.Людей більше ніж удень, сама молодь.Галас, співи. Оскільки в Національному музеї зробили перерву до пів одинадцятої, не вдалось потрапити на виставку.А робити більше нічого, в повітрі надмірне збудження, аж агресивність, і таке відчуття, що за тобою стежать як за потенційною жертвою.Я знаю, що пізніше і не в п2ятницю в центрі стає просторо.Можна йти і думати про щось своє.
І цілу ніч снилися неприємні сни, яких не було того,що мало би бути, про що думала увесь день.Якби я писала це на папері, то зіжмакала б цей папір, і залишилися б на слова. які не написала, але які крутились у голові весь день: "Дім мови, дім смутку".

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.05.2012. Те, що важливо
• 29.05.2012. Больовий порiг мови
• 23.05.2012. Бузиновий мед
• 21.05.2012. Золота гора
• 19.05.2012. ***
• 16.05.2012. Печера Платона i паралельнi свiти
• 14.05.2012. ***
• 13.05.2012. Вiддалення
• 11.05.2012. Судова Вишня
• 09.05.2012. Досвiд
• 07.05.2012. Iнша реальнiсть
• 06.05.2012. Руки
• 03.05.2012. Самогубство книги
• 01.05.2012. Модель Сущого i Не-Сущого