Марина Мнiшек

Вже все сказано про Марину Мнішек, все, що можна.Шукаю той кут, з якого ніхто не дивився.Ось вона в Тушино просить батька, щоб той надіслав їй чорного оксамиту.Кожної хвилини може вмерти, а однак думає про такі речі.Акторка чи просто дитина, яка все ще думає, що в неї є ангел-охоронець.Або той випадок, коли вона, вже одружена, відмовляється їхати до чоловіка, почувши, що той веде легковажний спосіб життя.Старша сестра вдало вийшла заміж, вона хоче її переверщити.От і перевершила, тішиться, що стане царицею московською.Мабуть, лише жінка може її зрозуміти,але про Марину пишуть чоловіки.
Ким би вона була зараз? Ходила б у гості, в нічні клуби, плакала б за зіпсованим манікюром.Вона залишалась б такою жадібною до життя завжди.Я знаю чимало таких жінок.
Але листи в неї гарні, дуже емоційні й щирі.Вона передає в них усе, що думає в даний момент, не озираючись у минуле й не заглядаючи у майбутнє.Їй, по суті, байдуже, що про неї думають, адже вона виконує лише чужі бажання.То нехай інші дбають про її репутацію.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.07.2012. Недiльне
• 27.07.2012. Полин
• 25.07.2012. Жива Земля
• 23.07.2012. Марина Мнiшек
• 22.07.2012. Сон за склом
• 14.07.2012. Григiр Тютюнник
• 11.07.2012. Лише влiтку
• 09.07.2012. Добромиль
• 05.07.2012. ***
• 01.07.2012. Грузiя