Не можу натішитися книгою Юлі Мельникової "Львів самотніх сердець", така вона гарна і тепла.В Ізраїлі заново відтворили всі розписи Ходорівської синагоги, які використали для обкладинки.Якимось дивом у мене зберігся календар з цими зображеннями.Неіснуючі розписи для неіснуючого Львова.Ще одна ниточка, що пов"язує Львів з Єрусалимом.
Що мене найбільше приваблює в цій книзі - природність неприроднього.Сови переносять людей у повітрі, Шабтай Цві перетворюється на вужа, дібук нападає на хдопчину зі Стрия.Утім, це просто майстерність, яка не впадає в око.Є місця, що самі допомагають реалізувати потенціал уяви. Для Юлі це Львів, для мене -Уріж і Добромиль.Виникає містичний зв"язок людини з місцем.Добре, коли є засоби для його вираження.
А ще мене нестримно вабить Бібрка з її сабатіанцями.Чи вдасться мені знайти щось про них?
