Порятунок вiд страху

Галина Пагутяк: литературный дневник

Люди - не лихі, вони просто слабкі.За інших обставин вони були б і чесними, і правдивими,і навіть милосердними.Такі люди були в Німеччині перед тим, к Гітлер взяв владу.Страх викликає не лише паніку, примирення зі злом, а й бажання захистити себе приналежністю до вовчої зграї.Коли вожака вбивають і нема кому стати на його місце,- це вже пік страху.Бо тиран встиг стати Богом, а смерть Бога - це вселенська катастрофа.Тому так важливо наважитись посміятись над тираном. Щодо України, то ми маємо не страх, а нагадування про минулий страх, яке продовжує деморалізувати суспільство.Найгірше те, що люди не усвідомлюють, куди вони йдуть, не розуміють, що порушують всі мислимі й немислимі моральні заповіді, єдине, чим вони можуть захиститися - це кількістю грошей.Остання фраза стосується практично цілого людства, за винятком тих народів, які йдуть десь позаду цивілізації.Все важче не бути такими як усі, але це єдине, що нас врятує.
Мені приснився сон, що я живу у якомусь будинку зі сходами, не відчуваю його своїм. А потім виходжу і на мене кидається пес, що прив"язаний на ланцюгу.Він обриває ланцюг,збиває мене з ніг і я опиняюся в непроникній темряві.Потім вертаюся до будинку, зачиняю за собою замок, досить нікчемний, двері так само старі й нікудишні, й раптом усвідомлюю, що цей дім таки належить мені.Тиха радість.



Другие статьи в литературном дневнике: