Літо - це хаос.Його плоди можна побачити лише восени.Вчора ходила по лісі й відчувала, що впораюся з будь-чим.Я ніби випромінювала силу.Зрідка з"являлисьякісь підозрілі особи, як це буває в приміських лісах, але вони розчинялись в лісових сутінках, відступали.Перед тим був моторошний покинутий завод в Бориславі.
Літо я провела в Інтернеті,здригаючись від шокуючих новин, які завдавали мені справжнього болю, я занурювалась в цю каламуть, розчинялась у ній, здогадуючись, що мушу навчитись не боятись, не панікувати, і вийти врешті на чистий простір, й дивитись на усе збоку, відокремити себе.Мабуть, це відбувається зараз не лише зі мною.Однак не думаю, що хтось вважає за доцільне ділитись такими інтимними душевними подробицями, бо це не вперше.Однак кожного разу - двері інші.І ці двері треба намалювати, бо їх не знайти.
