Мова птахiв

Галина Пагутяк: литературный дневник

Дощ збудив мене вночі - так і не заснула до ранку.І вранці дощ продовжує падати.Це вже осінь.Думала над тим, що ніколи не писала про вигнанців, можливо, тому що сама добровільно обрала собі життя в екзилі, і обираю весь час.А це прочинив свою душу Андрій Содомора, видавши переклади Теогніда і написавши до них передмову.Дивиться він з-за прочинених дверей на всі ці торги і серце обливається кров"ю.А мені дивно збагнути, яким чином взагалі твориться висока культура у цьому світі,де не знайдеш справжньої людини зі свічкою.Звідки беруться праведники,Звідки береться така книжка,як "Про що думає людина" Василя Габора з пронизливими шляхетними візіями спорожнілого міста вигнанців?
Такі як ми давно нже не присутні тут душею, а тіла наші стали тінню, слова дедалі більше незрозумілі стають мовою птахів.



Другие статьи в литературном дневнике: