Маленьке бiле кошеня

Галина Пагутяк: литературный дневник

Маленьке біле кошеня цілу ніч спало біля мене після важкого дня.Я підібрала його, бо воно страшенно кричало біля чужого під"їзду.Воно навіть не тікало, і коли я несла його додому, від голоду кусало мені пальці.Одні бездушні люди вчать інших бути бездушними.Це виглядає наче кровна помста: око за око.
Я згадала вірш Костянтина Бібла про білу бездомну кішку,схожу на зламану лілею, про те, що голий тротуар коли-небудь її уб"є.Пам"ятаю його ще з юності.І повторюю, коли опиняюся перед вибором: врятувати чуже життя, чи пройти повз нього.



Другие статьи в литературном дневнике: