Нелегiтимнiсть злаСлово "мораль" серед наших митців та інтелектуалів звучить як образа вже досить давно.Бо так, мовляв, ставляться до нього їхні колеги в цивілізованій Європі.Мораль - у гетто, аморальність - на свободу.Мене ніколи не влаштовував цей примітив, перевертання з ніг на голову речей, що не підлягають обговоренню.Людина заслуговує на те, щоб її принципи поважали.Вседозволеність - це відносність або навіть відсутність принципів.Про це часто писали американські трансцеденталісти, книги яких досі не переклали українською мовою,, а імена не введено в культурний обіг, або як тепер кажуть дискурс.Тепер я розумію чому.Апелювання до власного сумління не кожен витримає. Ясна річ, йдеться не моральний фундаменталізм, та його вже фактично не існує в нашому суспільстві, а про те, що його замінила демонізація аморальності й тепер ми маємо аморальний фундаменталізм, який не менше шкодить, навіть більше, бо порушує мої чи чиїсь принципи.Колись я читала казку, в якій маленька красуня потрапила в країну негарних людей, де її вважали потворною і вона в це вірила, доки не вийшла за межі цього перевернутого світу.Навряд чи "прогресивні" колеги з Європи сумніваються у легітимності 10 заповідей.Для них це коріння, як і мова, традиції, історія, а якщо й хтось і піариться на моральному нігілізмі, то його сприймають всерйоз хіба що підлітки.Зло не може бути легітимним. © Copyright: Галина Пагутяк, 2012.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
