Поки що я мандрую собі потаємними стежками, уникаючи людей, і кожна дрібничка тішить мене: слимак на дорозі, жменя ожини, незвично розлоге дерево, під яким можна посидіти.Усе, що мені потрібно, я можу знайти в дорозі.Мені не треба тягнути на собі цілий дім, щоб вижити у цій подорожі.Так подорожували підмайстри й учні в Гессе.
І так подорожують біженці в пошуках притулку.Уникаючи людей і великих доріг.Їх також тішить усе, що можна використати для порятунку.Вони відкидають зайві речі.
Два боки дзеркала, два боки Місяця.Яку треба було мати силу духу, щоб писати "Гру в бісер" під час війни.На це не дуже звертають увагу.Книга вийшла у 1943 році.У цьому контексті роман виглядає сном, утопією.