Такий тихий недільний ранок.Але на душі немає спокою. Учора ввечері перевтомилась. Усі дні напружені, важкі, від того й безсоння.Але якщо сповідувати філософію Поліанни, то і цей досвід годиться для творчості.Хоча отупіння легше пережити. В романі я використовую принцип снігової кулі: усе незроблене чи зроблене не так, поступово нагромаджуючись, переходить в іншу якість, змінює життя.
І дежа вю.Зустріти людину, від якої залишився слід в генетичній пам"яті,я повинна про це написати також.Трохи згодом.Можливо,навіть наприкінці. Я вже уявляю як це буде.
