***

Часто доводиться чути: навіщо писати, якщо це нікому непотрібне? У мене ніколи подібного питання не виникало, бо це потрібно мені.Без свого світу. який я ретельно чи поспіхом створюю на папері, я могла б вчинити щось погане.Але довірливі очі неприкаяних моїх персонажів дивляться на мене, і я намагаюсь бути кращою.Я намагаюсь пояснити іншим людям, що життя важке, але кожному з нас слід утриматися від зла, особливо, дрібного, недостойного нас, яке просочується крізь суєтність наче вода.Хоча самій мені все важче і важче йти крізь це життя.Однак десь усе це закінчиться, колись усе це закінчиться, правда?
Тому я наділяю своїх персонажів здатністю не боятися закінчення, намагаюсь розгадати таємницю війни та її вплив на свідомість. Я ще її не розгадала.Смерть, пошуки притулку, спогади - що відбувається з їхнім сприйняттям, коли йде війна, ось що важливо зараз.Про все це було написано тисячі разів, але мені потрібно самій це пережити в своєму серці.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.01.2010. ***
• 28.01.2010. ***
• 27.01.2010. ***
• 26.01.2010. ***
• 24.01.2010. ***
• 23.01.2010. ***
• 22.01.2010. ***
• 20.01.2010. ***
• 19.01.2010. ***
• 17.01.2010. ***
• 16.01.2010. ***
• 14.01.2010. ***
• 12.01.2010. ***
• 11.01.2010. ***
• 10.01.2010. ***
• 09.01.2010. ***
• 07.01.2010. ***
• 06.01.2010. ***
• 05.01.2010. ***
• 04.01.2010. ***
• 03.01.2010. ***
• 01.01.2010. ***