***

По суті,мого роману не існує завтра, ні післязавтра.Є приблизний напрям, але навіть це можна легко змінити.І так напевно буде до самого кінця.Через те мої романи дихають, а я насолоджуюся свободою. Є підземелля, у яких законсервувалося повітря столітньої давнини.Текст можна теж замкнути сюжетною схемою та стабільним задумом.Я цього ніколи не пробувала, і не знаю, що при цьому відбувається з автором.Кожен рядок прозорою плівкою накладається на шибку сьогодні.Я навіть не знаю, коли мені захочеться дописати.Це може бути через два місяці чи через півроку,але я повинна відчути і не втратити це момент.Отак кожна річ стає частиною мого життя, щоденником, який ніхто не стане розшифровувати, бо йому й на думку не спаде, що це шифр.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.01.2010. ***
• 28.01.2010. ***
• 27.01.2010. ***
• 26.01.2010. ***
• 24.01.2010. ***
• 23.01.2010. ***
• 22.01.2010. ***
• 20.01.2010. ***
• 19.01.2010. ***
• 17.01.2010. ***
• 16.01.2010. ***
• 14.01.2010. ***
• 12.01.2010. ***
• 11.01.2010. ***
• 10.01.2010. ***
• 09.01.2010. ***
• 07.01.2010. ***
• 06.01.2010. ***
• 05.01.2010. ***
• 04.01.2010. ***
• 03.01.2010. ***
• 01.01.2010. ***