***

Сьогодні спало на думку, що я пишу цей роман, наче йду підземеллям, і що та сюжетна лінія, де я описую кенігсберзькі підземелля,водночас відтворює процес написання.Спершу радість від того, що нарешті вирушила, потім варіанти вибору, брак орієнтирів, пил, порожнеча,загроза не повернутися звідти й навічно залишитись у темряві, сни під час короткого відпочинку, врешті - шалене бажання доповзти до кінця.Усе вказує, що це не реальні підземелля, як і не реальне місто угорі.Сон може виявитися дійсністю, а дійсність сном будь-якої миті. Але важливо доказати реальність людини, реальність свідомості.Те, чого так прагнув Кант.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.01.2010. ***
• 28.01.2010. ***
• 27.01.2010. ***
• 26.01.2010. ***
• 24.01.2010. ***
• 23.01.2010. ***
• 22.01.2010. ***
• 20.01.2010. ***
• 19.01.2010. ***
• 17.01.2010. ***
• 16.01.2010. ***
• 14.01.2010. ***
• 12.01.2010. ***
• 11.01.2010. ***
• 10.01.2010. ***
• 09.01.2010. ***
• 07.01.2010. ***
• 06.01.2010. ***
• 05.01.2010. ***
• 04.01.2010. ***
• 03.01.2010. ***
• 01.01.2010. ***