***

Є книги, які дозволяють опам"ятатися, й уникнути помилок, коли пишеш свою.Вони як вказівники на дорозі.До пів третьої ночі читала повість Невєрова "Ташкент місто хлібне".Там дуже чітко проведена грань між жахом і надією.Тільки селянська дитина може витримати такий неймовірний тиск обставин і вижити в умовах бездушності й загального отупіння від голоду.Якби хтось написав таку книгу про голод 33-го, не було б стільки брехні й агресії довкола цієї трагедії.Було б співпереживання.Документ, який би він не був промовистий, не пробуджує уяви в пересічних людей, тобто нетворчих.Це - сирий матеріал.Невєров впливає безпосередньо магією слова, оповідною, інтимною інтонацією, якою наповнена кожна фраза.
Але я відмовилася від сповідальності, тому значно важче на відстані передати те, що я повинна сказати, аби бути почутою.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 30.01.2010. ***
• 28.01.2010. ***
• 27.01.2010. ***
• 26.01.2010. ***
• 24.01.2010. ***
• 23.01.2010. ***
• 22.01.2010. ***
• 20.01.2010. ***
• 19.01.2010. ***
• 17.01.2010. ***
• 16.01.2010. ***
• 14.01.2010. ***
• 12.01.2010. ***
• 11.01.2010. ***
• 10.01.2010. ***
• 09.01.2010. ***
• 07.01.2010. ***
• 06.01.2010. ***
• 05.01.2010. ***
• 04.01.2010. ***
• 03.01.2010. ***
• 01.01.2010. ***