***У первісному задумі у мене був солдат десь з Галичини, який служить після війни в Калінінграді, й спостерігає все своїми очима.Попри те, що відмовилась від цього, його тінь блукає романом досі.Він мовчить, нічого не каже.Страх - найбільший злочинець нашої свідомості.Замикаючи уста на замок, він порядкує у серці, доки все не розкраде, а що не розкраде, то знищить.Страх повинен керуватися інстинктами, а не людськими законами, тоді він не зможе заподіяти шкоди. © Copyright: Галина Пагутяк, 2010.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
