У первісному задумі у мене був солдат десь з Галичини, який служить після війни в Калінінграді, й спостерігає все своїми очима.Попри те, що відмовилась від цього, його тінь блукає романом досі.Він мовчить, нічого не каже.Страх - найбільший злочинець нашої свідомості.Замикаючи уста на замок, він порядкує у серці, доки все не розкраде, а що не розкраде, то знищить.Страх повинен керуватися інстинктами, а не людськими законами, тоді він не зможе заподіяти шкоди.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
