Калiцтво

Кілька років поспіль я спостерігаю кожного ранку за чоловіком, схожим на пораненого птаха.Не знаю, що в нього за вада, але він не ходить з костуром, хоч так напевно легше.Він розмахує руками як крилами, часто зупиняється.Очевидно, щоранку виходить за покупками, дуже рідко на ринок, здебільшого в один з кіосків, де можна купити все.Напевно він живе сам,або у такий спосіб бореться з власною слабкістю. Йому важко стояти на одному місці, тому він завжди спирається на дерево.
Сьогодні побачила, як він не квапився повертатися.Зупинявся коло різних дерев, дивився на небо.Я ніколи не бачила, щоб він сідав, мабуть, йому важко встати з лавки.З кожним роком він слабне, хоч на вигляд йому не більше сорока.
Іноді тілесна слабкість компенсується душевною силою, але звідки вона береться, ця сила, - велика таємниця Творіння.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.01.2012. Зимно
• 30.01.2012. Затишшя
• 29.01.2012. Дiти не вдома
• 28.01.2012. Свiт марнотратства
• 27.01.2012. Холоднi днi життя
• 26.01.2012. ***
• 25.01.2012. Самоствердження
• 24.01.2012. Вiдсутнiсть неба
• 23.01.2012. Дракон
• 22.01.2012. ***
• 21.01.2012. Мiж Плезантвiлем i Содомом
• 20.01.2012. Свобода i безсмертя
• 19.01.2012. Проклятi музиканти
• 18.01.2012. Кайзервальд
• 17.01.2012. Внутрiшня незалежнiсть
• 16.01.2012. Куди проситься душа
• 15.01.2012. Повсякденнiсть
• 14.01.2012. Дитина книги
• 05.01.2012. Калiцтво
• 01.01.2012. ***