Речі розмовляють з тобою, коли ти маєш свій дім, нехай тимчасовий.Коли довго живеш сама,то стаєш більш чутливою до їхніх вібрацій.Здається, Сей Сенагьон писала, що дім самотньої жінки має бути трохи занедбаним.Це додає йому привабливості. Натомість все нове й бездоганне викликає підозру:значить, жінка має опору, тільки прикидається.
У мене нема сентименту до пам"ятних дрібничок, немає фетишів, але тихий шепіт речей створює неповторне тло повсякденності.
А коли йдеться про Уріж, де все разюче змінилось через ремонти та перебудови, то там самі стіни пам"ятають про мене, і увійшовши до схололої хати, я почуваю себе в безпеці й комфорті.Коли ти робиш все своїми руками, хай і невміло, отримуєш навзамін душевний спокій.І річ, написана тобою, хай і недосконала, здатна порятувати тебе від моторошної прірви людської бездушності й жорстокості.Це - ніби твоє тіло і ти мусиш його любити. Настане час і ти позбудешся його,але тінь ще довго супроводитиме тебе в іншому існуванні.
