***

Надто багато ненависті усюди.Агресивної, жорстокої, неконтрольованої жодними моральними зобов"язаннями.Це втомлює, насамперед.Ти розумієш, що кожне добре слово, сказане безкорисливо, можуть сприйняти з підозрою, як підступ.Це нівелює не лише безпосереднє спілкування, а й самі основи літературної творчості, заганяючи врешті в глухий і тривожний кут.Виникає потреба у якійсь життєвій філософії, щоб жити в цьому, й протистояти, наскільки можливо.Творчість більше не лікує, вона роз"ятрує рани давні й нові.Навіть, якщо ти й ступиш на стежку ненависті, тобі вже запізно отримувати від цього втіху.Навіть, якщо й укріпиш дух свій нехитрими світоглядними принципами, це не надовго.
Навесні я поїду в село Корчин пошукати сліди однієї родини.В Америці ми зустріли стару жінку, батьки якої були родом звідти.Василь Мисливчик 1891 року народження. Вона пам"ятала, ота жінка лише кілька рядків української пісні, яку чула від матері, і заспівала нам.Недавно я знайшла картку з назвою села й цим прізвищем. Можливо, тієї жінки вже нема на світі, та й адреси я її не знаю.Але я хочу поїхати туди, хоч не обіцяла нічого.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.01.2012. Зимно
• 30.01.2012. Затишшя
• 29.01.2012. Дiти не вдома
• 28.01.2012. Свiт марнотратства
• 27.01.2012. Холоднi днi життя
• 26.01.2012. ***
• 25.01.2012. Самоствердження
• 24.01.2012. Вiдсутнiсть неба
• 23.01.2012. Дракон
• 22.01.2012. ***
• 21.01.2012. Мiж Плезантвiлем i Содомом
• 20.01.2012. Свобода i безсмертя
• 19.01.2012. Проклятi музиканти
• 18.01.2012. Кайзервальд
• 17.01.2012. Внутрiшня незалежнiсть
• 16.01.2012. Куди проситься душа
• 15.01.2012. Повсякденнiсть
• 14.01.2012. Дитина книги
• 05.01.2012. Калiцтво
• 01.01.2012. ***