Затишшя

Я потрохи перетворююсь на спостерігача, для якого творчість вже не є обов"язковою умовою існування, а якимось інерційним рухом.Утім, це не остаточна моя роль.Лев збирає інформацію, щоб зробити вирішальний стрибок. Про це нагадують мені сни: барвисті, сюжетні, часом прикрі, які змушують прокидатися.Вони майже одразу стираються з пам"яті,але їхні тіні прагнуть свіжої крові.
Люди здаються все більш дивними у намаганні забезпечити найближче майбутнє,не думаючи при цьому, що потрібно виправити все життя.Не все можна передати словами, особливо, коли з"являється почуття невпевненості у власних силах.Але я знаю, це минеться.Зачепиш одну струну - відізвуться інші.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 31.01.2012. Зимно
• 30.01.2012. Затишшя
• 29.01.2012. Дiти не вдома
• 28.01.2012. Свiт марнотратства
• 27.01.2012. Холоднi днi життя
• 26.01.2012. ***
• 25.01.2012. Самоствердження
• 24.01.2012. Вiдсутнiсть неба
• 23.01.2012. Дракон
• 22.01.2012. ***
• 21.01.2012. Мiж Плезантвiлем i Содомом
• 20.01.2012. Свобода i безсмертя
• 19.01.2012. Проклятi музиканти
• 18.01.2012. Кайзервальд
• 17.01.2012. Внутрiшня незалежнiсть
• 16.01.2012. Куди проситься душа
• 15.01.2012. Повсякденнiсть
• 14.01.2012. Дитина книги
• 05.01.2012. Калiцтво
• 01.01.2012. ***