Гупання яблук на лаву й на землю.
Торохкотіння горіхів по даху.
В останній день знявся такий вітер, що все обтрусив.
Гул дощу.Він надходить хвилею, наче морський прибій.
У Багнах жесь мають гнізда круки.Вони літають над лісом і каркають.У такому лісі мовчать сойки.Хрускає гілля, здається, хтось ходить по лісі, але я помилилась.Почула голос струмка, раніше, ніж побачила.Щось у тому лісі було дивно.Невідь звідки налітав сильний вітер,наче вихор, збиваючи жолуді.На полі взагалі не було вітру, ледь накрапав дощ і стогнала машина на розбитій дорозі за заслоною кущів.Ніби в Багнах "явилося якесь провалля, наскрізна діра, де живе велетенська істота, чий подих потужний як вітер.
Вночі я прокинулась, що хтось мене кликав.Забула відізватися.То, певно, був мій ангел.
Час від часу грюкали миші.Я їм поклала на підлогу сухарі, щоб не нишпорили по шафах.Від нагрітої піччю кімнати прокинулась оса.Безтямно кинулась на люстру, потім на мене.Не знаю, чи бувають скажені оси. Вранці я її випустила.
В останній день сполохала зграю куріпок за рікою.Давно не чула, як лопотять десятки маленьких крил.Куріпки були круглі як реп"яшки.
Вранці - тиша.Неділя.Дощ наздогнав мене уже в дорозі.Знайома жінка спитала: "Додому?" А я думала, що мій дім в Урожі.
