Зруйнування храмуХолод наступає повільно,обмежує зовні й вивільнює простір всередині.Я останнім часом думаю, що ми всі стаємо дедалі більш неадекватними реальності.Не те, що про гармонізацію з нею, навіть про пристосування не може бути мови.Нам загрожують всілякі психічні розлади, як це буває, коли світ перевертається з ніг на голову.Недаремно я згадую Гамлета,який так і не назвав речі їх іменами. Слова, що їх кажуть божевільні чи ті, хто вдає з себе божевільних, ведуть в моторошну порожнечу.Я спостерігаю, як я сама, й інші, висловлюючи публічно ставлення до реальності, вже не можемо контролювати себе.Система самоконтролю розбалансована.Це страшенно тривожить.Бували й гірші часи, але залишалась система координат.Тепер храм світогляду роз"їдає тотальна іржа масової деградації.Хто з нас вціліє - напевно, небагато. І, дай Боже, щоб ми змогли ще тверезо міркувати. © Copyright: Галина Пагутяк, 2012.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
