Есе про ГербуртаВвести в культурний обіг бодай одне забуте ім"я - добра справа.Особливо, коли відчуваєш містичний зв"язок з людиною, якої давно нема, але образ її тривожить,часом втішає, як найліпший приятель, допомагає, надає сенсу.Буває так, що це треба робити з обов"язку, але харизма тієї особи обволікає, зачаровує, дух її заволодіває твоїм тілом на добре чи на зле. Як я розумію цих одержимих.Вони вже не самотні.Вони перебувають в єдиному полі, де часу не існує. © Copyright: Галина Пагутяк, 2012.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
