Останнi вiдвiдини Добромиля

Шукала місце Низького замку,де б я сама його збудувала.Недалеко від костелу й ринку, з видом на Сліпу гору.Вздовж Добромиля і двлі до Боневич тягнеться плато.Можливо, десь внизу.Двір був би замаскований і захищений від зимових вітрів і звідти видно було б усе місто як нв долоні.Будувати посеред міста - небезпечно.Замок був дерев"яний.Ерім того центру загрожували повені.Ось так я міркувала.Там ще ростуть дуби, ціла алея, але скільки їм років важко сказати.Можливо 300, може, й більше.Треба буде послухати інші гіпотези.Мені не вдалось нікого зустріти. Сліпуче сонце, під яким я пройшла кілька кілометрів, геть виснажило мене.
Я знайшла дорогу, що веде через Розендорф до Боневич, вздовж річки Тернавки, яка впадає у вирву, просто з Високого замку на Сліпій горі.Шкода, що так мало часу було.Колись я ще пройду цією дорогою.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.10.2012. Подорож i прагнення померти
• 26.10.2012. Стрий
• 25.10.2012. ***
• 24.10.2012. Зруйнування храму
• 22.10.2012. Есе про Гербурта
• 20.10.2012. Останнi вiдвiдини Добромиля
• 18.10.2012. Пiсня
• 15.10.2012. Хома Брут
• 13.10.2012. Калейдоскоп
• 11.10.2012. Життя з принципами
• 08.10.2012. Звуки осенi
• 01.10.2012. Мистецтво життя