Подорож i прагнення помертиДочитала вчора "Марш Радецького" Йозефа Рота.Дуже густий і водночас легкий стиль.Уявила собі Броди сто років тому: руді євреї-крамарі в чорних капелюхах, офіцери, що п"ють каву, проводжаючи потяг.Через півстоліття там офіцерував Михайло Брук і його спогади про веселе офіцерське життя вже не видаються мені такими нереальними.Треба б і мені поїхати у Броди, нехай трохи потепліє.Знайти вокзал, готель, відчути прикордоння, як відчула я його в Радивилові, бо мої відвідини Бродів були несправжніми, я навіть центру не бачила.Хоча там і досі військова частина.Кожна подорож повинна мати мету, певну налаштованість до сприйняття, тому я так доскіпливо вибираю місце, куди хотіла б поїхати, обов"язково сама, щоб ніхто не відволікав.Можна додати до цього ще підсвідоме бажання смерті як мотив подорожі.Це я прочитала між рядками Рота. © Copyright: Галина Пагутяк, 2012.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
