Калейдоскоп

Посередині осені починає тривожити те, що доводиться збирати чужі плоди замість власних, тобто досі не можеш зосередитися на власне своїх ділах.Зате коли беру в руки зощит і ручку, зразу впадаю в транс, бо нарешті віднайшла ритм розповіді, яка, може, й не буде для когось цікавою, може, навіть не має сенсу.Таким безсенсовним видається життя, коли розглядати його день за днем, шукати якоїсь стратегії, що можлива лише в романах.Насправді безліч знаків творять калейдоскоп.Один порух - і картина змінюється.І ці порухи роблю я, будучи даймоном, а не деміургом.Цей світ уже існував, а я його потривожила.
Це не передати словами.Можна, але не треба.Йдеться лише про те, що важливіше - предмет чи його тінь.Я маю спершу побачити цю тінь.Але для того мусить з"явитися сонце.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.10.2012. Подорож i прагнення померти
• 26.10.2012. Стрий
• 25.10.2012. ***
• 24.10.2012. Зруйнування храму
• 22.10.2012. Есе про Гербурта
• 20.10.2012. Останнi вiдвiдини Добромиля
• 18.10.2012. Пiсня
• 15.10.2012. Хома Брут
• 13.10.2012. Калейдоскоп
• 11.10.2012. Життя з принципами
• 08.10.2012. Звуки осенi
• 01.10.2012. Мистецтво життя