***Ми переходимо через реальні мости, не розуміючи символічності цього дійства. В пори роки, в пори життя.Перехід через міст завжди хвилює,його відсутність викликає розпач.Я мало над цим думала, але вчора чомусь згадала малюнок - проект моста через Берінгову протоку.Цього моста не існує, але його зображення таке реальне.Не існує більше дерев"яного моста в Урожі, але я продовжую ним ходити. І само собою виникають асоціації з Кенігсбергом, мостами, які були колись, і є тепер.Вони так само дуже реальні. "Якби Г. знав, що в ХХ сторіччі не існуватиме мосту, по якому він їде зараз, він думав би зараз про цей міст,присвятив би йому щонайпильнішу увагу, замість того, щоб думати про речі, які існуватимуть завжди,наприклад масове цвітіння бузини, вкритої шпанськими мушками". ЦІєї фрази нема в романі.Вона щойно себе створила.А мені час йти. © Copyright: Галина Пагутяк, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
