***З кожним новим великим твором у мене змінюється манера писати, навіть словниковий склад.Зрештою, нічого дивного, бо пишу про різні епохи.Однак, гадаю, справа в тому, що я мушу змінюватись сама, щоб вийти з лабіринту інформації й вражень про неї.А всілякі довкололітературні розмови, вони приємні для початківця.Чим менше говориш про літературу, тим спокійніше на душі. Тут головне - вижити до кінця роману, бо ж. виявляється, вижити треба і в мирному Кенігсберзі середини ХІХ століття.Я помітила, що мене чомусь тягне до теми станової та майнової нерівності, утім, лише в моральному аспекті.Якісь вперті ремінісценції з Джона Фаулза.Не знаю, чому.Подивлюся, що буде далі. Вибору не існує, просто інтуїція підказує, куди звернути, щоб вижити. © Copyright: Галина Пагутяк, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
