***Коли пишеш велику річ, вона наповнює твої дні думками про себе, а ночі - снами.Ти думаєш про неї з теплом наче про близьку істоту, і тоді твоє життя набуває змісту.Люди, які цього не пережили, нерозуміють тебе, твоєї внутрішньої гармонії, спокою, врешті, твого пильного інтересу до певних явищ.У якийсь момент, я відчула, що потрібно щось змінити.Мені стало нестерпно в підвалі, схожому на склеп, під зруйнованим будинком, і вихід з нього мені захотілось зробити святковим, наче вихід Попелюшки з будинку батька.Уява і свобода - це два крила, на яких Імануїл Кант здійнявся над заскорузлим мисленням своєї епохи, і він у моїй книзі стає тим ангелом-охоронцем, що допомагає звичайним людям вистояти. © Copyright: Галина Пагутяк, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
