***Осінь прийшла, ще каламутна й сіра.Цього разу в моєму романі пори року десь на задвірках, бо війна не дозволяє спостерігати за перемінами неба й землі.Тільки квіти, принесені в дім, чи зламана гілка нагадуватимуть, що усе йде, як було задумано. З мене поганий збирач інформації: тримаю усе в голові.Зрештою, мій роман не має жодного стосунку до політичної історії.Просто я опинилась в певних історичних епохах, замість того, щоб займатись історичним туризмом.Я всюди почуватиму себе комфортно, чи в Кенігсберзі чи Калінінграді, чи у якомусь вигаданому світі, полишена сама на себе, із загостреним відчуттям небезпеки. Тільки б не тут. © Copyright: Галина Пагутяк, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
