Мені завжди здавалося, що важлива не кількість слів у творі,не багатство словника.Зі слів можна створити безліч комбінацій, і кожне нове слово додає ще більше варіантів, і можливо, викликає навіть потрясіння.Слова - це та ж земля, з якої проростають образи й символи. Стосовно ж свідомості, то вона є тією самою землею, в якій проростають слова.І якщо це суперечить логіці, то що ж, мені так зручніше.Головне, що це береться не з повітря чи з нічого.
Кенігсберг стає все більш примарний.Найкраще я почуваю себе на мосту, на одному з мостів через Прегель.Але віднині дія буде відбуватися також у лабіринті.Зі слів перли, ключ, книга, свічка можна створити цілком пристойний світ, який буде захищати голодну самотню дитину.
Але нагорі триватиме інша гра.Хоча обидві гри матимуть спільне: зберегти себе як особистість,навіть ціною втрати свого імені.
