Доводиться йти дуже обережно, і мені, й моєму персонажу.Мені, бо цей епізод наразі дуже важливий - він змінює світ назавжди.Після нього уже все стане іншим. Цей сон не можна буде забути.І крім того, він уже знатиме про існування світу, де може знадобитися - його допомога.Від цього життя отримає бодай крихту сенсу.Мені нераз дорікали за симпатію до людей "ущербних", але так ніби ревнували до них.Але я ніколи на це не зважала, бо повноцінне духовне життя може мати кожен, незалежно від того, має він руку чи ногу, бідний він чи багатий, аби лишень був відкритий для світу.
Нарешті я можу писати майже кожен день, бо відчуваю потребу, а не обов"язок заповнити чисті сторінки. Одночасно заповнюються й сторінки мого життя: дощем, голими гілками дерев, птахами, які вже не ховаються, а наближаються до людей. Оті птахи - образ того, що в лихі часи усе живе шукає тепла й розуіння, забуваючи про обережність. Прозора плівка листопаду накладається на кожну мить мого життя.
