***Є речі, недоступні нашому пізнанню зараз,але вони можуть стати зрозумілими завтра.Я ніколи не думала, що містерія Шевченка "Великий Льох"- це надзвичайно рідкісний випадок злиття часів і створення якоїсь особливої моделі реальності.Наслідувати це можна, копіювати також, але містерія створюється кожного разу заново в стані одержимості завдяки щораз іншій комбінації або пропорції профанного і сакрального.Вони перетікають одна в одну, руйнуючи перегородки між часами.Це й викликає несприйняття містерії невтаємниченими.Постмодернізм не може впоратися з цим завданням,бо вважає, що пізнати можна все, користуючись чужими думками й текстами як інструментом. © Copyright: Галина Пагутяк, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике:
|