Реальність сама себе копіює.Один випадок як віддзеркалення іншого, одна й та сама ситуація повторюється на різних рівнях.Часом ці рівні потрапляють в поле зору однієї людини, і вона починає вважати це містикою.Чим одноманітніше життя, тим частіше подібне трапляється.Тому декому наше існування видається школою,атестат видає смерть, а оцінки в нього ставить час.Можливо, час і є єдиний Бог, якому поклоняється людство? Тому так багато людей врешті стають атеїстами, збагнувши відносність часу.
Я живу в змінному ритмі, і тому реальність багатошарова.Усі ці шари добре видно, я відділяю їх силою волі, й могла би навіть позначити іншим кольором залежно від швидкості часу, в якому вони відбуваються.Важливо те, що ми відчуваємо і наші дію, коли отаке відбувається.Реальність сну чи мистецького твору завжди значно багатша, бо тоді ми більш спостережливі й уважніші до панорами, що розгортається перед нами.
