***Війна як свято, що символізує оновлення - щось тут не те.Як і думка про те, що майбутнє людства - це гра.Я просто відчуваю, що тут мене збираються ошукати і навіть підсвідомість чинить опір.Про майбутнє як гру я прочитала ще в тій книжці, що зараз редагую. А вчора увечері читала"Людина та сакральне" Роже Каюа, начебто учня Мірчі Еліаде, а там - про це так само.Куди б не вела ця дорога,вона не віщує нічого доброго.Вона повертає назад.Як би це не виглядало наївно, але прихильники цієї теорії не є ДОБРИМИ ЛЮДЬМИ. В сенсі того, що їхні стосунки з іншими людьми та іншими істотами - це щось цинічне й байдуже. © Copyright: Галина Пагутяк, 2009.
Другие статьи в литературном дневнике:
|