Сентименти

Галина Пагутяк: литературный дневник

Родинні портрети Бандрівських так і стояли,притулені до стіни, як і два роки тому.Я вийняла їх з рам і віднесла додому.Дякувати Богу, вдалось врятувати.Не знаю, коли обізветься Христя Бандрівська, яка просила це зробити, але в мене світлини,що їм майже сто років не пропадуть.Більше з родини ніхто не зацікавлений їх мати.Навіть якби я привезла до Борислава.Запхнули би десь за шафу.Я з цим надто часто зустрічаюся, щоб думати по-іншому.
Світлині зроблені у якомусь салоні у Львові, є підпис майстра.Можливо,вдасться визначити, хто це був.Важко уявити собі подібну зневагу десь у Польщі від нащадків давніх шляхетських родів.Я зберігаю в себе листи свого дядька, якого війна занесла до Гданська і де він помер від туеркульозу, фото його донечок.Навряд чи ми коли-небудь зустрінемось, але вони існують в моїй пам"яті разом зі старими вишивками другої невістки цьоці Касі.



Другие статьи в литературном дневнике: