Сентименти

Родинні портрети Бандрівських так і стояли,притулені до стіни, як і два роки тому.Я вийняла їх з рам і віднесла додому.Дякувати Богу, вдалось врятувати.Не знаю, коли обізветься Христя Бандрівська, яка просила це зробити, але в мене світлини,що їм майже сто років не пропадуть.Більше з родини ніхто не зацікавлений їх мати.Навіть якби я привезла до Борислава.Запхнули би десь за шафу.Я з цим надто часто зустрічаюся, щоб думати по-іншому.
Світлині зроблені у якомусь салоні у Львові, є підпис майстра.Можливо,вдасться визначити, хто це був.Важко уявити собі подібну зневагу десь у Польщі від нащадків давніх шляхетських родів.Я зберігаю в себе листи свого дядька, якого війна занесла до Гданська і де він помер від туеркульозу, фото його донечок.Навряд чи ми коли-небудь зустрінемось, але вони існують в моїй пам"яті разом зі старими вишивками другої невістки цьоці Касі.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.11.2012. Оптимiзм
• 26.11.2012. Нерухомий свiт
• 24.11.2012. Голод
• 23.11.2012. Сучаснiсть
• 21.11.2012. Сага безвинних
• 20.11.2012. Кабала
• 18.11.2012. ***
• 15.11.2012. Голос кровi у переддень зими
• 14.11.2012. Сентименти
• 09.11.2012. Похресниця
• 08.11.2012. Мантри i принципи
• 06.11.2012. Бульдозер iснування
• 04.11.2012. Батарейки пекла
• 03.11.2012. Прозоре життя
• 01.11.2012. Есхатологiчне