Стати устами тих, хто не може розповісти про себе світові.Найперше спадає на думку Вільям Блейк з його піснями, Лоренс Стерн з "Сентиментальною подорожжю", "Бідні люди" Достоєвського ( я й досі перечитую їх, щоб набратися сили)
Тарас Шевченко.Григір Тютюнник.
Егоїзм літераторів зріс надзвичайно.Усі вони пишуть виключно про себе, тому що бачать довкола лише те, що хочуть бачити - Себе.Підняти чиєсь скромне існування до зірок - нехай Бог цим займається.Але Бог хоче, щоб ми самі це робили.
Петро Яценко часом списує своїх персонажів з натури, але за допомогою певних алхімічних операцій, перетворює їх на символи.Його "Помста придурків" потрясла мене могутньою вірою в те, що можна змінити світ егоїзму, встановивши справедливість.А останні рядки вбили цю віру.Їх просто треба закреслити.
