***

Галина Пагутяк: литературный дневник

Творчість - це самоорганізація і виявлення невидимого.Тому вона має таку сильну психотерапевтичну дію.Я не знаю, як сприймають світ люди, що не вміють творити, як працює їхня голова, чим вони компенсують відсутність творчості.Це - біла пляма.І при цьому я здатна влізти в чиюсь шкіру - чоловіка, старих, дітей, інших істот.Я не знаю навіть як вони виглядають, мені неважливо, як їх звати - з іменами завжди маю клопіт.Очевидно, це якісь форми думки, що виходять з-під мого контролю й починають далі розвиватися самі.Але навіть тоді я намагаюсь ними опікуватись - захищаю, щоб світ не зруйнував їх.
Я пройшла шлях від уривчастого писання, дискретних форм, до щільно затканого килима.Спершу я навчилась прясти, тепер вчуся ткати, але чи зможу я кроїти, точніше чи встигну - невідомо.Тому я й написала свою "Небесну кравчиню".Донька, почувши цю назву, відразу знайшла паралель між Небесною Ткалею й Небесною Кравчинею.Але сподіватись на те, що інші також впізнають, не варто. Ще років 20 тому - так. Культурно-асоціативний банк захопили рейдери постмодернізму. Втім, після цього всього процесу інфляції витвориться інша картина, не менш цікава.



Другие статьи в литературном дневнике: