Бен Гур"Бен Гур" повернув мене в Єрусалим до стін Старого міста.Я згадала літніх арабських жінок, що торгували кинзою і м"ятою вранці на вулиці, що починалась від Далматинських воріт.Вони виростили її в горщиках тут же,серед каменю.Принаймні я в це повірила, бо бачила всюди крихітні садочки, де навіть дерева подекуди ростуть у горщиках.Тут вміють шанувати рослини і тут вони - диво.У фінікових гаях до кожної пальми підведена вода.Цим людям, напевно, легше вбити людину, ніж зрубати дерево.Усе потребує праці, але не монотонної, як у нас, з безконечними загонами картоплі й буряків, коли щедрим урожаєм не діляться, а закопують у землю, бо не можуть продати, а творчої.Пустеля - вчитель життя.Вона вчить цінувати воду і все живе, і навіть милосердя. Вчення Ісуса могло з"явитись тільки тут.Як любов, що нічого не просить і нічого не вимагає. Тому мені було так легко тут на серці, бо це як побувати на батьківщині.Звідти видно, де опинились усі ми і які ми жалюгідні в нашому марнославстві і суєті. © Copyright: Галина Пагутяк, 2012.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
