Староста мостиський ГербуртЯ тримала в руці карту й раз у раз позирала на неї.Вхід до замку залишився той самий, тільки міст вже не підіймається.Замість сторожової вежі над брамою бетонно-скляна коробка.Я зайшла з іншого боку, куди заїжджають машини і ніхто мене не зупиняв.Думали, що я прийшла замовити пластикові вікна чи надгробний пам"ятник.Замість трьох будинків, тут було декілька.На одному був барельєф 1967, на іншому - 1973.Ще в одному місці був обгороджений розритий котлован, а при самих валах - став, дуже низько, з берегами, зарослими кропивою і будяками.Це місце пережило й завод.Аде історія зберігається у вигинах і випуклостях рельєфу.Якби не було заводу, були б гарні зелені пагорби з черешнями, вкритими дрібними солодкими ягодами.Я знайшла одну таку.Дивилась на місто й думала, що це таке бути старостою мостиським Гербуртом.А вчора переклала його вірш з латини.Дуже приблизний переклад.Я геть заплуталась в часах.Але так воно й повинно бути, напевно.Ми не знаємо історії і мусимо пізнавати її інтуїтивно. © Copyright: Галина Пагутяк, 2012.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
