Гiпсовий рай Тихе божевілля: та гуртовому ринку поміж саджанцями рододендронів, магнолій, самшиту і ще бозна чого гіпсові, трохи вигорілі на сонці їжаки завбільшки з гуску,вівчарки явно нереального розміру, гноми, качки,гриби, жаби...Я все частіше наштовхуюся в місті на гіпсових розмальованих потвор і альпійські гірки, схожі на могили домашніх улюбленців.А коли їду в автобусі через села, то в очах іскрить від цієї барвистої розкоші.Це не моє божевілля, не мій несмак, але від того не легше.Починається все від китайських іграшок, отруйних як за кольором, так і за суттю, дитячого одягу неприродніх кольорів, блискіток та стразів на жіночому одязі.Усе це можна скопіювати й продукувати, відкривши власний бізнес: дешево і яскраво.Мабуть, так уявляють собі рай злидарі, або ті, що не можуть забути про власні злидні.У дитинстві я бачила сон-видіння: тихий присмерк і багато білих лілій у густій траві.Таким я уявляла собі рай, куточок раю. © Copyright: Галина Пагутяк, 2012.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
