Звільнення не може бути від усього.Недосконала людина вийде і не знатиме, що робити зі своєю свободою.Вона візьме собі за охоронців демонів брутальності.Але найгірше те, що їй невластива ні хтивість, ні жадоба успіху, ні жорстокість.Вона просто повторює чиїсь слова, імітує дії.Це так, ніби читати підручник з психіатрії і знаходити в ньому усі ознаки власної хвороби.Іпохондрія здатна завести дуже далеко, якщо ти не вмієш логічно мислити чи хоча б не маєш почуття гумору.
А чи була клітка взагалі, а якщо була, чи не перегнали нас в іншу, ще тіснішу й темнішу?Чим відрізняється табу на непристойність від табу на доброчесність?Хіба роздягатись привселюдно спершу не викликає внутрішнього спротиву, навіть коли за це тобі платять?
Кілька років тому я зустрілась з однією американкою, яка приїхала досліджувати насильство щодо українських жінок, а заодно і їхню нетрадиційну орієнтацію.Приїхала, бо під це отримала грант.Подібні речі щедро фінансуються.Бідолаха сама стала жертвою насильства: один п"яний міліцейський чин, залицяючись, вкусив її за руку.Вона була дуже налякана і дуже беззахисна, і боялась скандалу, а тому відмовилась від допомоги.Перед від"їздом я привела її на зустріч з успішними й заможними українськими жінками - лікарями, юристами, викладачами.Це була для неї вже інша шокова терапія.Ті жінки вільно розмовляли англійською,багато читали і не зазирали в її гаманець.І головне - не дивились на неї як на вищу істоту.Гідність - це те, що здобуваєш власним розумом і досвідом.Її не можна навчити.Тому так важко протистояти промиванню мізків,яке вигідне сильним світа сього, щоб тримати нас в клітках.
