Життя пiсля смертi

Ми не змінимось після смерті, навіть втратимо шанс бодай щось змінити.Тому смерть викликає такі неприємні відчуття.Шумерське царство мертвих - ми існуємо там,доки про нас пам"ятають.Але яке жалюгідне це існування: сидіти без сонця,під землею, в пилюці й чекати, поки добра родина передасть їжу й питво.Сенс, мабуть, у тому, що ніхто вже не працює, не виконує наказів.Таке життя позагробове - лише стимул подовше жити земним життям.
Іслам і християнство, що теж виникли на Близькому Сході, намалювали значно привабливішу картину життя після смерті,додавши стимул: моральну відповідальність.Але й тут є дірка у паркані - доторкнутись до святого й отримати звільнення від усіх гріхів. Гріши, але прийди в Єрусалим чи Мекку й очистись від поганих вчинків.
Прибиральники підмітають щоранку біля Стіни плачу, вимітаючи листи до Бога на висоті людського зросту.Трохи вище у вищербленій стіні спить пара голубів.Я бачила їх і зранку, і ввечері.Та незручна виїмка - їхній дім.Там навіть гніздечко не зів"єш.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.02.2012. День-привид
• 28.02.2012. Борхес
• 27.02.2012. Вiчнiсть
• 22.02.2012. Криза вiри
• 21.02.2012. Ополонка
• 20.02.2012. Життя пiсля смертi
• 19.02.2012. Мiсто
• 18.02.2012. ***
• 17.02.2012. Архiтектура пам ятi
• 16.02.2012. Воскресiння мови
• 15.02.2012. Брама для Месii
• 04.02.2012. Перед мандрiвкою
• 03.02.2012. Гiднiсть
• 02.02.2012. ***
• 01.02.2012. Суки!