Мiсто Місто, поділене на дільниці,населені людьми певних національностей,завжди справляє приємне враження і значно краще, ніж безлике згуртування космополітичного міста.Навіть у невеликих галицьких містечках були національні кутки, від яких залишились лише назви,зафіксовані людською пам"яттю.Приїжджала одна родина, кликала за собою іншу, якщо їй велося добре, отак і виростали цілі квартали з власним обличчям і власними звичаями, які на Заході тяжіли до спільного центру, як пелюстки квітки до серцевини.Зараз ці пелюстки повідривались, а деякі зникли після останньої війни.Сучасне місто розпливається як крапля олії на воді.Ніхто не знає, де його межі, ніхто не може його зупинити, коли воно росте, з"їдаючи довкілля.Є райони для бідних, є райони для багатих, є свобода.Але ця свобода раба, випущеного в пустелю без засобів для існування.Родини в нього немає, земляків також. От і квапиться він щось здобути, вхопити, поки ще має силу, в будь-який спосіб, адже нема йому перед ким соромитися.А як не має сили, то тихо вмирає, геть нікому не потрібний. © Copyright: Галина Пагутяк, 2012.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
