Вiчнiсть

Три дні в облозі урізького вітру в єдиній опалювальній кімнаті.Нікуди не підеш - віднесе.Дивно згадувати тераси з апельсиновими, мигдалевими та маслиновими гаями, що ніби сходи, які ведуть до неба.Повно сумних думок про те, що я хочу неможливого.Того, на що вистачило відваги Борхесу.Наприклад, зазирнути у Вічність і побачити там зотлілі останки, присипані пилом.Вічність мені нагадує склеп, відкопаний десь в пустелі.Тому думати про неї не вистачає сміливості.
А може воно все не так.Просто їдеш в потязі метро зі швидкістю думки.Спробуй уявити, як тоді виглядає світ.Уява багато чого може собі уявити.Але як воно виглядає насправді? Десь всередині цієї воронки з концентричними колами панує тиша і спокій.Той самий пил існування, що падає згори.Або знизу.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.02.2012. День-привид
• 28.02.2012. Борхес
• 27.02.2012. Вiчнiсть
• 22.02.2012. Криза вiри
• 21.02.2012. Ополонка
• 20.02.2012. Життя пiсля смертi
• 19.02.2012. Мiсто
• 18.02.2012. ***
• 17.02.2012. Архiтектура пам ятi
• 16.02.2012. Воскресiння мови
• 15.02.2012. Брама для Месii
• 04.02.2012. Перед мандрiвкою
• 03.02.2012. Гiднiсть
• 02.02.2012. ***
• 01.02.2012. Суки!