Архiтектура пам ятi

Пам"ять може в нашій уяві набувати архітектурних форм: брами, піраміди, вежі.Яд Вашем в Єрусалимі для мене буде завжди трикутним тунелем з просвітом у кінці.Щоб вийти до світла, мусиш пройти усі кола пекла й опинитись під холодним дощем з вітром.А вся історична пам"ять - це Вавилонська вежа, яку будують люди з різними голосами, від шепоту до крику.Ти знаєш, що за твого життя її недобудують, і сподіваєшся, що не побачиш її зруйнування, бо шкода цеглин, що постали з праху невинно замучених і убієнних,Їх принесли і вмурували у стіну ті, хто зазвичай мовчить.
Кожного дня мені сниться Єрусалим, ніби я звідти не повернулась.Тому так тілу важко звикати до львівського побуту й львівської роботи, до відсутності мурів, які були, але тепер їх не залишилось сліду.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 29.02.2012. День-привид
• 28.02.2012. Борхес
• 27.02.2012. Вiчнiсть
• 22.02.2012. Криза вiри
• 21.02.2012. Ополонка
• 20.02.2012. Життя пiсля смертi
• 19.02.2012. Мiсто
• 18.02.2012. ***
• 17.02.2012. Архiтектура пам ятi
• 16.02.2012. Воскресiння мови
• 15.02.2012. Брама для Месii
• 04.02.2012. Перед мандрiвкою
• 03.02.2012. Гiднiсть
• 02.02.2012. ***
• 01.02.2012. Суки!