Лише Бог зна всiх поiменно

Мені останнім часом не хочеться виходити, щоб не зустрітись з чимось відразлимим і неприємним.Я не боюся людей, мене відштовхують наслідки їхньої діяльності, викликаної думками. Ці думки фрактальною сіткою вкривають все довкола.Через те я почуваюся дуже некомфортно.Місце, де я побувала вчора - частина парку Знесіння з боку Кривчицької дороги, було вибране чисто імпульсивно.В лісі стояло повно великих дерев"яних хрестів - нових, побілених вапном.Спершу вони вели вздовж гори від статуї Матері Божої, а потім розсипались по лісі.Біля деяких стояли кошики зі штучними квітами.Ніде жодного напису.Оця німота мене найбільше вразила.Спитати було нікого.На щиті з планом парку теж жодної інформації.
На вершині гори, де колись було городище, стояло велетенське біле розп"яття.Чи тут загинули оборонці Львова, чи жертви більшовицьких репресій - це можна дізнатись.Але такий спосіб увічнення трагічних подій неприйнятний в суспільстві з короткою пам"яттю. Він породжує лише міфи.
Один хрест був пофарбований синьою фарбою.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 27.12.2011. Маленький чудовий свiт
• 21.12.2011. Безсоння
• 20.12.2011. Самозневага
• 19.12.2011. Поезiя
• 17.12.2011. Лiлi Марлен
• 16.12.2011. Порохова вежа
• 15.12.2011. Дверi й вiкна
• 14.12.2011. Жаль
• 12.12.2011. Криза в лiтературi
• 11.12.2011. Механiка
• 10.12.2011. Фаталiзм
• 09.12.2011. Iз життя символiв
• 08.12.2011. Дiти-квiти
• 07.12.2011. Цап i решето
• 06.12.2011. Читач
• 05.12.2011. Добромиль
• 04.12.2011. Схiд
• 03.12.2011. Жорстокiсть iснування
• 02.12.2011. Бунт
• 01.12.2011. Лише Бог зна всiх поiменно