Самозневага

Галина Пагутяк: литературный дневник

Сумніватися у силі Творця - гріх, сумніватися у собі - шлях до доброчесності.Але, мабуть, і тут не все так просто.Коли людина вважає своє життя лише невдалою репетицією справжнього,наївно гадаючи, ніби їй буде подароване інше життя за її самозневагу й самоприниження не лише перед Богом. але й перед близькими - а що, як ні? Іншого життя просто не буде, це все марна втіха тих, хто почавши чистовик, перетворив його на чернетку.Самозневага вартує стільки, на скільки ми оцінили себе самі, тобто в даному випадку - нічого. А нічого породжує таку саму нікчемність.
Я надто часто бачу чоловіків та жінок, які вважають себе нікчемними, лише сировинним додатком до родини.Вони гадають, що не реалізувавши себе, не здійснивши жодної мрії, здобудуть на Божому суді велику ласку.Але насправді вони злочинці, які розбестили своїх дітей, продали душу дияволу за те, щоб їхні діти жили в багатстві, яке самі не створили.Це питання не егоїзму, а любові - подбати найперше про свою душу, наповнити її мудрістю.І стати своїй дитині вчителем, а не слугою чи катом. А тоді яка різниця, де помреш: в хатинці чи в палаці.
Тому я бачу довкола себе багато дітей, які вже у два роки позначені печаттю бездумності й жорстокості.



Другие статьи в литературном дневнике: