Бунт

У мене була тітка, в якої чоловік-поляк украв дитину і вивіз під час війни.Вона була з ним невінчана і все життя прожила в сім"ї старшої сестри.Вона поступово замикалася. Спочатку перестала їздити до міста,тоді варити їсти на весіллях, тоді перестала ходити до крамниці, і врешті не наважувалась вийти за межі подвір"я.Її світ стискався, і невідомо, що вона отримувала навзамін.Які думки приходили до неї, які образи. Вона ніколи нічого не просила й на ніщо не скаржилась.Вона не хотіла від цього світу нічого. А від іншого?..
Як я її тепер розумію.

Другие статьи в литературном дневнике:

• 27.12.2011. Маленький чудовий свiт
• 21.12.2011. Безсоння
• 20.12.2011. Самозневага
• 19.12.2011. Поезiя
• 17.12.2011. Лiлi Марлен
• 16.12.2011. Порохова вежа
• 15.12.2011. Дверi й вiкна
• 14.12.2011. Жаль
• 12.12.2011. Криза в лiтературi
• 11.12.2011. Механiка
• 10.12.2011. Фаталiзм
• 09.12.2011. Iз життя символiв
• 08.12.2011. Дiти-квiти
• 07.12.2011. Цап i решето
• 06.12.2011. Читач
• 05.12.2011. Добромиль
• 04.12.2011. Схiд
• 03.12.2011. Жорстокiсть iснування
• 02.12.2011. Бунт
• 01.12.2011. Лише Бог зна всiх поiменно