Цап i решето

Галина Пагутяк: литературный дневник

Міфи про неповноцінність української мови вигідні як її ворогам, так і "друзям".Перші взагалі не читають серйозних україномовних книжок, другі грають роль її рятівника і просто піаряться на цій темі.І тих, й інших просто не треба слухати, а взяти хоча б почитати українські переклади Канта Івана Мірчука та Ігоря Бурковського. Але ніхто не святкує вихід у світ "Критики чистого розуму" українською мовою, щороку виходять переклади нових книг Канта.Тиша.Зате горлають видавці неякісних перекладів з російської на українську Муракамі чи Місіма, і навіть часом не згадується імені перекладача.Щодо укрсучліту, то автори воліють збагачувати мову ненормативною лексикою, щоб пошвидше її урбанізувати, хоч мова сама знає, куди їй пливти.Жаль, звісно, що мало людей це розуміють, але вони є, і їм не треба боротись за визнання української мови, витрачати сили на дурні суперечки.
Послухаймо українського Канта: " Уміння ставити розумні запитання - це вже важливий і необхідний доказ мудрості чи проникливості.Коли ж запитання саме по собі є безглуздим і даремно вимагає відповідей, то, крім сорому для того, хто його ставить, воно має іноді ще ту ваду, що підбиває необачного співрозмовника на безглузді відповіді, і тоді виникає кумедне видовище: один, як казали в давнину, цапа доїть, а другий решето підставляє". ( Критика чистого розуму, переклад Ігоря Бурковського.) Я б замінила в цьому перекладі слово "виникає" на "постає", а слово "другий" на "інший".



Другие статьи в литературном дневнике: