ПоезiяНастає час і людина повертається спиною до свого майбутнього.Те, що може ще трапитись, не таке уже й привабливе.Але прозріння - це теж велике диво, яке буде зігрівати довгої зимової ночі."Блакить покинула мене, я запалив вогонь. Вогонь, щоб увійти в зимову ніч, Вогонь - щоб мати друга" Ці рядки Елюара я пам"ятаю ще з юності.І ще з Коротича - "Покладіть мій попіл Богові на коліна. Чи він задоволений з того багаття".І ще з десяток рядків утрималось в пам"яті.Часом мені вдавалось з них розгорнути сувій теми.Ось що означає для мене поезія.Знак чи пророцтво.Натомість бажання, які нібито змушують людину рухатись назустріч майбутньому, зустрічаються як птахи з бажаннями інших людей, і часто падають закривавлені на землю, бо суперечать одне одному.Коли бажання зникають, залишається безхмарне небо вічності © Copyright: Галина Пагутяк, 2011.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
